Розділ 6
Про те, який вибір зробила Олекса і чим все скінчилося
Дівчинка повільно сунула поміж трави, похнюплено та зажурено. Ку плямою бузковів десь позаду, а навколо крихітні пташки цвенькотом вітали хмари та вітер, сонячне сяйво вщент наповнювало простір, воліючи медовим вином виплеснутися в далеку земну ніч. Все так повно бриніло життям, тільки Олексі настрій псувався чим далі, тим більше від похмурих думок. Адже все, що відбувалося за межами Філіфану, здавалося тьмяним та невиразним на тлі розмаїття цих країв, і від того дівчинка раз у раз обурено дивувалася з себе: як вона може так легковажно ставитися до всього, що відбувається? Як вона може дихати на повні груди та милуватися розсипами квіток, коли там, де вона виростала, кожен новий ранок приносить біль та гіркоту?
Олекса обрала собі велике дерево та прихилилася спиною до шершавої крони. Вона колись читала, що старезні дерева мають особливу силу, яку можна черпати, прихилившись до стовбура та заплющивши очі. Олексі страшенно хотілося думати та зважуватися на щось, натомість голова була порожня від думок. «Ну просто як на уроці алгебри!», - подумала дівчинка з досадою. І так, як думати та аналізувати ситуацію їй не вдавалося, вона вирішила експериментувати.
( чим все окошилося )

Розділ 4
В якому Ку проводить Олексу до Філіфану
Олексі завжди казали, що вона – дитина неспокійна. Між тим, наступного дня дівчинка про себе відмітила, що є просто втіленням спокою та розсудливості у цьому світі! В школу вона прийшла даремно – всіх дітей розпустили по домівках, бо хтось подзвонив у міліцію та сказав, що у підвал їхньої гімназії заклали вибухівку. Це було дивно, адже зазвичай вибухівку закладали під час екзаменів у 11 та 9 класів. Кому ж прийде в голову підривати школу восени? Ні, такого Олекса не розуміла.
Директриса, поважна та товста дама, яка навіть у класи заходила боком (і з такою натугою, що діти встигали поховати усі «зайві предмети» з парт, сісти рівненько та зробити розумний вираз обличчя), сьогодні виглядала препогано. Її зачіска розтріпалася, кофта була зім’ятою, а голос – верескливим. Директриса стояла на вході школи та обіцяла школярам хутку розправу, вона ж бо, так і знайте, докопається до істини, і, звісно ж, дізнається, хто втнув цю витівку з «бомбою» і зірвав уроки.
Вдома, як не дивно, Олекса застала батьків. Мама пила валер’янку і періодично починала вигукувати різні нецензурні слова в адресу своєї роботи, як виявилося – колишньої, бо маму там всі довели до нервового виснаження («Ось погляньте, у мене навіть сип на щоках з’явилася!»), і подальші знущання терпіти вона не збиралася. Олекса спершу хотіла записати на магнітофон мамині крики, аби потім, коли мама сваритиме її за лайливі слова, поставити мамі запис, але дівчинка відчувала, що навколо діється щось не те, тож вирішила, що користуватися слабкістю інших буде неправильно.
У тата ж розболілася голова, він пив таблетки і відмахувався від маминих нарікань та злісно просив її говорити тихіше. Олексі нічого не лишалося, як зачинитися у вітальні та подивитися телевізор.
А по телевізору йшли екстрені випуски новин. І куди не клацни – скрізь пожежі, сутички та автокатастрофи. А коли сказали, що одна країна готується з кимсь там до війни, Олекса зрозуміла, що халепа набула серйозного обороту, а магнітні бурі все ніяк не закінчуються. Розігрівши у мікрохвильовій позавчорашній рис та перекусивши, Олекса зібрала в торбу книжки з казками та пішла у ліс.
( передостанні 2 розділи (ЖЖ матюкається і не дає вивісити весь текст!) )

Розділ 1
Про те, як Олекса знайшла у лісі щось надзвичайне
І день був гарним, і сонце так чудово прискало нитками проміння поміж пожовклого листя, тільки ось настрій у Олекси був зіпсований настільки, що нічого навколо вона не помічала. Зазвичай прогулянки у лісі заспокоювали її, переповнювали запахами та шелестом, щебетом та барвами, а зараз вона йшла, занурившись у власні думки так глибоко, що навіть розвеселий кудлатий пес, який вибіг звідкись з хащ, і, лишивши господаря позаду, радісно клацав пащею на плавний лет листя, не розвіяв її суму.
Ну ось і чому Олексі так не щастило? Її гарна подруга Ната перевелася у медичний ліцей, безсовісно лишивши Олексу саму ходити у сьомий клас, а це, вибачте, щодня бачитися із цілою компанією дівчат, які скрізь ходили купкою, вже малювали губи і всіляко Олексу ображали. А особливо у цій справі показувала себе русява Кіщенко, яка доводила Олексу до сказу, хоча, звісно, Олекса цього не показувала, і плакала тільки в туалеті або під закритими дверима шкільного горища.
Олекса товаришувала б з хлопчиками, однак вони чомусь з дівчатами принципово не зналися, називали їх всілякими образливими словами, а на шкільних дискотеках показово гралися у «перебивачку». Ну і нащо, питається, влаштовувати дискотеки, якщо дівчата з дівчатами танцюють?
( перші 3 розділи )

Я, зрештою, зважилася завести блог під свою творчість. Багато років я пишу сама для себе, і ось нещодавно вирішила пристроїти кілька своїх творів у літературних альманахах. Тому я вивішую тут казки - а я надаю перевагу написання саме казок для дітей незалежно від віку (ми ж теж діти, еге?) - саме для критики та зауважень, аби я мала змогу працювати над собою та вдосконалювати тексти. Адже я можу об*єктивно оцінити свій текст десь після відлежування довжиною в рік (відлежування не мене, а тексту!), але стільки часу у мене, на жаль, нема.
І перша казка, яку я тут викладаю - моє най-найостанніше творіння (ось дві хвилини назад закінчила!). Це казка "Друг на ім*я Ку", казка все-таки для дітей... напевно, перша казка саме для дітей, а не для дорослих дітей! Так що... чекаю на зауваги:)